вокзали

мені із тобою горіти

палати і тліти

шукати на вулиці ранку медовий серпанок

і скільки б тобі не було, ми всього лише діти

тим часом, під твій міцний сон я готую сніданок

і наче, мандрую в ті сни

я стою на пероні

торкаюсь руками людей, цих сумних пасажирів

прощання у потязі - довгі, протяжливі стони

вокзали чимало таких кожен день пережили

блукання тіней, пригортаєш мене, захищаєш

боїшся сама, хоч багато всього зрозуміла

хоч ти біля мене стоїш - ти від мене тікаєш

хоч я біля тебе стою - я б тебе не зловила