Воля

І ось, складай тепер слова у скрині.

Замотуй у старі газети осінь.

Це вчора ми були, як рідні.

А завтра… Забирай собі себе назовсім.

Як полохливий птах від люду.

Біжи в краї чужі, незнанні. Хворі.

А я хворітиму. Тобою? Ех, ні. Забуду.

Це вчора, я своє життя зубцями різала на долі.

Скувало пересохлі губи щастя. Воля.

Від цього посміхаюся криваво, стисло.

Та краще танцювати на мозолях

Аніж в чужих обіймах задихатися навмисно.