вона була його іконою

вона була його іконою

прокидаючись він завжди згадував її

вона була його храмом, де він ховався, коли було холодно і приходив, коли йому лячно.

вони була об‘єктом кожної його фантазії

він марив коханням до неї.

не хотів відпускати. бився в конвульсіях. плакав

а вона тікала. залишаючи його на одинці з собою.

між ними прірва. прірва розміром з цілий Всесвіт.

вона мала направляти його, натомість спокущала тільки до гріха.

вона була очищенням його, віддушиною, таємним місцем.

він для неї– був всім. дім. дихання. світ

він був всюди, де б її не було. примарою бігав за неї, перевертаючи все шкереберть.

він був її Заповітом, святим словом. тим, на кого вона рівнялась;

тим, кого готова була слухати вічно.

ніякі пророки не мали для неї ваги. навіть сила тяжіння омина її.

коли вони разом– їм на все все одно.

вона зводила його з розуму.

роздирала його душу, вивертаючи звідти все.

він відчайдушно тримався за неї. тавруючи її тіло й розум тільки для себе одного.

їхнім коханням можна було лікувати хвороби;

поглядом, що він дивився на неї можна було б зруйнувати міста.

доторком, яким вона його торкалась можна було б розпочинати війни.

проте в історії і пам‘яті одне одного– вони так і залишились «він» і «вона»