Вона десь на Зеленому острові

Вона десь на Зеленому острові

Вже далека, вже не моя.

Зрідка дзвонить, наче так просто,

Поцікавитись як тут я.

Вже минуло чимало всякого.

Відболіло і майже не злить.

А колись вона думала "так його".

Проклинаючи майже щомиті.

І одразу прокльони стираючи,

Десять рік кришатлевих сліз.

Ті ескізи задумки міняючи.

Це все час вже роздмухав, зніс.

І вона тепер звонить зрідка лиш

І мені це на диво підходить.

Ми залишились тільки свідками.

Як не сталось дива природи.

А вона на Зеленому острові

Заколисана і смутна.

Придивляється, може, здалеку

До зими, як жахливого сну.