вона прийшла до мене,її очі іскрились,я підняла край одіяла,запрошуючи її сісти.

вона прийшла до мене,її очі іскрились,я підняла край одіяла,запрошуючи її сісти.

коли вона дивилась моє серце шалено билось,хто ти?ти є смерть чи холодна помста?

вона піднесла палець до моїх губ і наді мною володів спокій.

я це ви,мене послали до вас,це був не сон,але я не відчувала злості.

я?та не може бути,ви красиво прекрасні,ви ангел,ви орхідея,ви роза,я снить,як мені повірить?

вона не відповідала,я роздивлялась її сильніше,губи,ніс,родимки у нас були такі ж.

невже це я якби була мудріше?була б добріша і менш грішна.

вона лише мовчала,а за вікном поглинає всю вулицю в густий туман падав дощ,вона прошепотіла:я помираю,це виправити тільки ви можете.

від виду її зелених глаз,глибоких озер вирвалось,я побіжу на інший край,ви розкішні,ви маните я для вас можу все.

вона сказала:не втрачай мене,не вбивай…