Вона відчувє

Біла постать над чорною прірвою…

Темні хвилі морської води

Виринають і знову зникають

Ледь торкнувшись блідої ноги.

А вона непорушна стоїть,

Прорізаючи простір очима…

Зачекалась вона тих вітрил

Як свободи якась одержима.

Вона знає, вона відчуває…

В середині все просто горить,

Ще хвилина, ще долі секунда

Як же серце її стукотить.

Бриз солоний поплутав думки,

Омивачи корені скель,

Вона в білому ситцевім платтячку

Зустрічає пустий корабель