вона

дифірамби затихли

ноти не грають

сховалось лице за чорну вуаль

"чому ти тут плачеш,

мій подорожній" - з вуалі дівча вигляда

молоде боязке, а

в погляді зрілість

старечих літ

визира і пита з теплом, з добротою

чому ти сховався від світу, юнак?

вуаль моя чорна, печаль нещаслива

не треба, прошу не тужи

ти сильний, ти мужній

в руках твоя міць

а в серці щемить, хоча це погода

погода гірка, сльози йдуть із небес

пита те дівча і пита

як справи ідуть, чому зажурився

думки ті погані від їх відганя

сховавшись за чорну свою вуаль

пішли вони разом у смерть, забуття

можливо "Вона" - це дівча, що лагідно дивиться

у твої хоробрі очі