Вона

Вона, як міцне вино, непомітно п’янить. 

Багато говорить і мало ночами спить.

Її тонкі зап’ястя пахнуть, як літні квіти,

І коли на серці кепсько — з нею хочеться жити.

Вона проста, як вода чи два на два.

Зранку їсть вівсянку, з обіду червоне вино. 

З нею щиро віриш в забуті з дитинства дива 

Й неймовірні історії зняті в старім кіно.

З нею світять яскраво вгорі зірки.

З нею ти більше, аніж насправді є. 

У такої жінки просять руки,

Щоб сказати світові: «Це моє».