Вони

Вони блукають рядками,

Вони блукають словами,

Комами, крапками, снами

І все ж не почуті нами.

А може сміються вони?

А може не знають вини?

А ще зазирають у сни,

Зітхають і йдуть до стіни.

Стіну не пробити словам,

Стіну не розбити сльозам,

Її будувати вікам,

Її будували думкам.

Вони не проб'ються до нас,

Словам не підкориться час.

У профіль, чи може в анфас

Вони все ж незримі. Нам зась.