Воно малесеньке сиділо при дорозі

Воно малесеньке сиділо при дорозі

І так уважно прислухалось до прохожих,

Бо ж подивитися воно було невзмозі -

Інфекція закрила йому очі.

Ось чоловік пройшов, із кимось розмовляє,

Дві жіночки пробігли в своїх справах,

Але ніхто з них на малятко не зважає

Усі кудись постійно поспішають.

В животику бурчить, ніхто не чує,

Худенький весь, лиш кісточки і хвостик...

Гарячий - страх. Інфекція лютує...

Воно ж уважно слухає прохожих.

Він слухає й надіється на диво

На сАмому, на крАєчку дороги.

А люди йдуть... Проходять мимо, мимо.

Воно ж сидить й так просить допомоги...

- Привіт, малятко! Гайда-но до мене.

Замуркотів, лишень взяла на руки.

Серденько б'ється швидко так, шалено.

- Хто ж тебе викинув, малесенький, на муки?

До лікаря сходили - жити буде,

Спасемо очі курсом лікування.

Залоскотало з радості у грудях,

- Скінчились, котику, усі твої страждання.

Він швидко звик до нової родини,

З'явився в нього братик й дві сестрички.

В лоток почав ходити за годину!

В своїй коробці спить він кожну нічку.

Якщо можливість є, ви зупиніться -

Стражденних навкруги багато дуже.

Хоча б шматочком хліба поділіться,

Не будьте до чужого горя так байдужі.

Не маю на увазі лиш тваринок -

Людей багато, просять допомоги.

Зробіть, не постидайтесь, добрий вчинок

І щастя знайде шлях до вашого порогу.