ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

(Світлій пам’яті односельчанина, захисника України, героя Ярослава Бучка)

Проклятий ворог загасив свічу,

Забрав життя у Славіка потвора,

Ридала, плачу, навіть і кричу,

А ще живим… живим він був учора.

В скорботі знову ріднеє село,

За кожного із нас загинув Славік,

Воює сатанинське кодло-зло,

Герой тепер лежить на смертній лаві.

Він жити мав! Він неньку так любив,

Від перших днів він був на полі бо́ю,

Усе, що міг, для нас з вами робив,

І заплатив високою ціною.

Нема уже його серед живих,

З війни вертає Славік в домовині,

Наві́ки його подих уже стих,

Наза́вжди під землею у хатині.

За що ж потвора віку вкоротив?

За що життя забрав він у героя?

Так мало на землі він ще прожив,

Не промахнула та ворожа зброя.

Пішов з життя наш Славік, вже пішов,

Пішов і повернутися не зможе,

До ПЕРЕМОГИ з усіма він йшов,

Та ворог вклав його на смертне ложе.

06.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 994445