Ворожила я

Розкинула по картах я:

Доля, воля-пустота…

Ворожила за ніч…

по тінях із пліч…

Лився тонко віск.

Ви, люди продаєте душі

й молитесь до неба,

чи цього вам треба?

Хтось торгує златом

і є собі Пилатом…

Кожен має свого Юду

і свою покуту.

Тридцять срібних

і одну душу…

Всім вірити не мушу!

Тільки тихо так спить дитина,

мов моя глибока провина…

Заколисана тобою…

як той сивий туман наді мною,

колить імлою…

автор:

Тіна Карабанович