Воскреснемо

Це був один з тих рідких днів в житті,

Коли відчуваєш себе ніби щойно вийшов на волю

По довгих роках ув’язнення.

Умовно-дострокове. Мені. Виявляється, у долі

Є версія GT.

Але й тут ми тьмяніємо та в’язнемо;

Чи звіюємось як пух тополі…

Я не повернувся з головою Ґорґони на щиті

І каблуки не збив на танцполі.

Зате можна зосередитись хоча б на футболі.

Збирати мед і прополіс.

І час не віддає отруйними міазмами.

Можна думати у множині.

А, може, й ні. Перчу і cолю

Та мну закоцюблими м’язами

Все, що живого залишилось в мені:

Духа святого і кілька чортів,

Незбагненностей кілька сортів,

Соррі.

Не варто бавитись з назвами:

Географічно тільки змінив місце на самоті.

Мов перебираю давно полишені речі на антресолях,

Здавалось, порпаюсь у смітті,

Все шукаю чарівні боби квасолі.

Віриш ти чи ні,

Але на повороті трамваї своїм лязкотом доволі

Подібні до звуків засувів тюремних брам. Підшкірні

І внутрішньовенні ін'єкції життєвих істин і правд

Втрачають свою дію надто поволі,

Щоб призвичаїтись до нового легко і просто. З мавп

Людьми стали через майже нестерпні болі,

А вижили тільки через те, що як собаки -

Не розівчились любити. Чи не розхотіли.

На спинах у нас по-різному: крила, горби і кульбаки;

Клеять, смолять, ріжуть, ділять.

Лиш би завадити вибратись душі з тіла!

Та Бог з неба все бачить,

А охоронець з вишки ще й в оптичнім прицілі.

Ні обіцянок, ні пробачень.

Нехай. Зате всі цілі.

Паморочить від суміші незвиклого повітря і запахів довкола,

Сховався з горнятком кави. Ніби ти прокажений чи голий,

І в розшуку. І ставити на тебе – відверта крамола.

Ми вже давно не багатообіцяюча молодь.

Але й не агностики.

через скло звикаєш до тлумів людських: дощ, парасолі,

обличчя переважно й тут знайомо-сірі,

та трапляються і ясночолі,

(сподіваюсь, це не уайт-спіріт?)

та всі вірять, що тримають все під контролем,

вважають себе тими, чия вина не доведена ніким і ніколи

і минуле ще добре приховане всередині них.

І в моїм краю все як віддавна в замкненім колі:

Живе поснуло, а найближче до раю - чиясь голова на частоколі,

ми обираємо і тому є знайомі нам у дев’ятім колі

ми розпинаємо і нас розпинають, і в чистім полі

в муках конаємо.

На хрестах на перехрестях,

За богохульство, як зазначено протоколі.

Що ж, маємо те, що маємо.

Ми жили бунтами і протестами.

та як найдуться ті, що наші гріхи відмолять,

то, не приведи, Господи, ще чого доброго і воскреснемо!