Вовчий шлях

Ступають важко ноги, біль пече,

неначе вовк, іде вперед - до краю.

Та воля до життя ще й досі в нім палає.

І погляд жевріє палких його очей...

Лиш скалки снів, і пам`яті тягар.

Окрім мети, немає сподівання.

Із вітром серце віднайшло єднання,

поклавши долю на Богів вівтар.

Крокує вовк, а може... і людина,

здичавів дух, відкривши відчуття.

Цей вовчий шлях - тепер твоє життя,

у світі цим, занадто швидкоплиннім.