Воїнів любить вічність

Чорне сонце відбилось на вістрях мечів,

час запрошує у швидкоплинність.

Не пройдисвіти ми, і не втікачі, -

воїнів любить вічність.

Золотіє над степом сварга в імлі,

заколисана сивими травами.

Тільки з неба небеснії ковалі

нас вітають палкими загравами.

Як один - у броні, у блискучім вогні,

на щитах - ворогів кров.

Поміж зорі - наш шлях, що блищить вдалині,

Ми повстанемо з попелу знов.

Знов триває війна, вкотре гинуть сини

за держави безпеку й величність.

Воля - понад усе, бо не має ціни.

Воїнів любить вічність...