Впізнай свою вину

Вечірній туман спадає на плечі,

Холодний вітер рветься у вікно.

Мені одній не важче і не легше.

Мені одній якось усеодно.

В душі моїй і сум і туга плаче,

На серці біль, обіда і печаль.

Не знаю я що може все це значить,

Але мене саму збирає жаль.

Життя моє змінилося-я знаю.

Не думала, що буде все ось так.

І юність, мов хвилина пролітає

А серце моє бідне, як жебрак.

Ніхто не думає, ніхто не поважає

Про людяність забули вже давно.

Ось так хто хоче-легко «роздягає»,

А я ж все вірю, думаю-воно!

Ні, не прийшла до мене ще любов,

Така любов, що лиш в книжках існує.

Така ж як була-знаю буде знов.

І не один мене ще поцілує.

І ще не раз сидітиму одна

Й копатимусь у власних почуттях,

Буду знати де моя винна,

А де просто був дитячий страх.

І ось зараз вечір за вікном,

У шибку дощ і вітер заглядає,

Я одна, в думках моїх погром,

А душа і серце знов страждає.

Впізнаєш тут свою вину?

Моєї же нема перед тобою.

Ти більше думай й менше говори

І не роби ні з ким, що ти зробив зі мною.