Врешті дочекалися і ми благої вістки

З циклу «Нотатки фенолога»

Врешті дочекалися і ми благої вістки:

прах дорожній гілкою і квіткою запах —

знову городянки, мов еквілібристки,

промивають вікна майже в небесах,—

як вони утримують горішню рівновагу

над майданним гомоном круглої землі!

Ніби визнають лишень захмарну тягу,

надвечірні спалахи малюючи на склі…

Ніби все спочатку. Йдуть великі свята —

болісні, мов світло, гострі, наче злам,—

це такий живопис — вікна промивати

нашим передвічним лагідним домам,

ніби повертати світ пейзажів —

там, високо,

в галереях вулиць, без дна і берегів:

змінне тіло птаха над кам’яним потоком

і тісне цвітіння заміських лугів…