Все рівно, головне, аби собою

Я хочу бути відданим навіки,

Як тиха непорушна магістраль,

Як довгі і безмежні сині ріки,

Які ховають у собі вічну печаль.

Як птах далекий без перепочину,

І не помітна більш ніким трава,

Хай на шляху тернистім я спочину,

Зате залишиться ще світла голова.

Як дерево, я стану серед ставу,

Чи не помітний у пустелі кущ,

Хтось буде допивати свою каву,

А я полізу, як самотній плющ.

Як небо буду я над головою,

Чи ніжна літня крапелька роси,

Все рівно, головне, аби собою,

Я залишалася у будь-які часи.

Як плід солодкий висітиму на гілці,

Чи одиноким човном попливу,

Можливо, у якійсь забутій дірці

Роман трьохтомний за ніч напишу.

Як не прочитана ніким старенька книга,

Або нікому не потрібний вірш,

Самотня, як зимова крига

Та головне, щоб не убивчий ніж!

автор:

Ірина Ярко