Всесвіт

В мені, здається, Всесвіт жити оселився,

Чи може Він і був, а лише пробудився?

Я стала розуміти про що співають птахи і шепочуть квіти,

І смакувати радістю, що випромінюють лиш діти.

Я стала пити музику і нею похмелятись,

Як в ваннах сонячних, у ній купатись.

А потім з гір потоками води летіти,

А як приходить ніч, свічею ніжності горіти.

До мене в гості завітало свято,

Й вогнів бенгальських запалило у мені багато.

Любов як фея запросила мене в казку,

Поклала в ложе щастя й викупала в ласку.

Я у гармонії зі світом і Всевишнім,

І навіть біль для мене є тепер не лишнім.

Щоб зрозуміти світ і його природу,

Потрібно пити чашу сонця й непогоду.

***