“Всмоктала чорна ряска зорепад”

Всмоктала чорна ряска зорепад

хапа парсеки ротом безупинно

в акваріумі трьох координат

мій зореліт

як без води рибина

У склі безодні

погляд вже померх

у порожнечу

згусло безгоміння

і темно навкруги і ні шешерх

лиш нескінченність зорі нишком глима

І ось тоді я мікрофон зібгав

здолав його змертвілість найстрашнішу

вкрутивши вірші

в непорушну тишу

й навколо їх усесвіт закружляв

А потім обережно до нестями

я голову та очі обереги

з гермошолому витягнув торбеги

і довго вчився дихати словами.