Втеча

Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус,

У шахти, у могили, в урожаї.

Чи хто моливсь, як я тобі молюсь?

А ти мою молитву зневажаєш…

І ось утік. Гасаю по степах.

На Кальміусі смажусь щонеділі.

Дорогами і стернями пропах.

І щось роблю, і наче — не при ділі.

Від губ твоїх, від слів твоїх пустих,

Від пекол під бровами-колосками,

Жаго моя, благаю: відпусти…

А ти і не береш, й не відпускаєш.

Ні небо, ані літо золоте,

Ні моря шал, ні трав буття зелене —

Все ні до чого, все мені пусте,

Коли тебе немає поруч мене.

І знову проклинаю і молюсь,

І гуси в комишах кричать гортанно.

І Кальміус зелений крутить вус,

Немов підморгує: іще не все пропало…