Втома

Звертання до себе:

Ніхто тебе так й не зрозумів

Скільки б душа не надривалась

Скільки б ти не говорив...

Червоні очі невидимки

Вони страшні, вони як нитка

Червона чорнн вишиває

У всіх у шлунку страх саджає

Рата всім тихо затикає.

Цитування чужої думки:

"Бо ж як це? Дати слабину?

Піддатись на провокацію сторонню?"

"О ні, нізащо. Краще я зсуну провину

За недогляд за собою, а потім лупну у скроню."

На здивований погляд, станеш захищатись.

Хіба твоя вина, що душа поламалась....

Вдих... 

Видих...

Звертання до всіх:

Самотня приреченість світу

З таким ставленням за душу убиту.

А хто в цьому винен?

Ніхто з вас, аякже.

Це ж аномальний феномен!!!

Мій скажено-саркастичний сміх думає інакше

Моторошний регіт наскрізь всіх прошиє

Розірве на шмаття й на муки підв'яже.

А коли я вдосталь нарегочусь

Душею скалічена, пригорнусь

До сну слухняно, серед гротескних попів.

Помре щаслива особистість,

Залишивши позаду трупів

Незліченну кількість.