«Втомлена душа»

Я так, Господи, втомилась

Від світу цього і його перемін.

Дитино, Я хочу, щоб ти зупинилась,

І не рахувала більше хвилин.

Щоб підняла свій погляд до неба

Та зрозуміла, що поряд Я є.

А більше тобі і не треба.

Я Той, хто силу дає.

Люди шукають щастя

Та без Мене його зовсім нема.

І душу, як жовте листя

Накриває сніжна зима.

Я знаю досить багато,

Реальних історій з життя,

Як людям диявол завзято

Кидав у спину сміття.

Старався бігти за ними

І вхопити хоч клаптик душі.

Та ті люди були святими,

Господні, для світу чужі.

До уваги вони не брали

Коли сіті сатана розкидав.

В істині твердо стояли

І кожен себе пильнував.

Хоч обставини сильно давили,

Та вони на колінах в тиші

Захисту й миру просили

Для своєї слабкої душі.

Вони Мене щиро шукали,

А хто шукає - той завжди знайде.

Не розумом, а серцем сприймали.

Тому нині їх Дух Мій веде.

І Я знаю, що життя нелегке,

Надія марна на людей.

І ти, як кошенятко одиноке

Шукаєш прихистку в людей.

Та є ще Бог і Він все бачить,

Рахує молитви твої.

І знаєш, що це значить?

Не пропустив Він жодної.

Його рука не скоротилась,

Благословляє Він усіх.

І якщо ти ще не змінилась,

Сьогодні час відкинуть гріх.

Твоя проблема є лиш в тому,

Що обгорнула суєта.

І через це ти відчуваєш втому.

Та Бог несе твого хреста.

Господь дає нам перемогу

У час складний, у час тривог.

Благословить твою дорогу,

Вестиме із тобою діалог.

Мій милий друже, просинайся,

Не час ось так у світі жить.

Служи Христу і не вагайся,

Спіши добро усім робить.

Гори для Бога, будь лиш світлом,

Бо й так багато темноти.

Не йди у ногу із цим світом,

А прагни в небо увійти.

Автор: Генріх Ванеса