Втомлений

Я втомлений до стану напівсмерті,

І втому цю недоля принесла.

Утнути б щось, хоча би спересердя,

Та мушу втримати ще раз себе в руках.

Я маю винести, хоч до рубців на спині,

Удари долі, даної мені, —

ні, обраної в день, коли я вижив,

Коли ожив, прийняв клеймо навік.

Чи був то Я, що вижив народившись

(чи смішна примха світу то була),

Або Я той, ХТО вирішив прожити

Ту крихту щастя, що в мене була.

Не міг я знати, завжди тільки вірив

В ту крихту, що чекає мене там.

Не маю в серці долі заповіту,

Але я вірю щиро і не йду назад.