Втопила гордість у твоїх очах...

Втопила гордість у твоїх очах

Пробач мою понівечену душу,

Пробач мені той дикий дивний страх,

Що втратити колись тебе я мушу.

Зі стоном дістаю уламки скла,

Що ріжуть серце на шматки без крові

На дворі вже давно співа весна

І світ цвіте під подихом любові.

А дні минають, наче ті птахи,

Такі вже довгі та вже довші ночі,

Коли з тобою пізнані страхи

Зі сміхом дивляться в червоні очі.