Втратив усе і не маєш нічого натомість

Втратив усе і не маєш нічого натомість,

Чорним мороком втома до себе згребе.

Хто ж тепер буде слухать німого тебе?

Хто з тобою разом полетить в чергову невагомість?

Невагомість душі, що стоїть під прицілом любові,

Невагомість закутих сердець і закоханих тіл –

Все було. Чи зі мною літать не хотів,

Чи не зміг приховати легких слідів леза і крові?

Я б забрала тебе, на руках колисала б до ранку,

Розказала б таки, що і небо блакитне співа.

Але в тебе сьогодні занадто болить голова.

Я залишу тебе. Попрощаюсь. Піду на світанку.

Ти ніколи не бачив мене і, напевно, тепер не впізнаєш.

Я не варта твоїх недописаних віршів.

Не даруй мені, любий, слова, що для інших.

Пам’ятай всі розмови: що, коли і кому обіцяєш.