“Втягнувши голову у плечі”

Втягнувши голову у плечі,

ввібравши у зіниці зір,

я наслухав, як суне вечір,

як тягне холодом із гір.

Тремтить між пучками стеблина,

і дрож проходить по руці,

і тане слова крапелина

солодкого на язиці.

І хвиля шелесту сухого

донизу котить дух міцний,

і дише стомлена дорога

знемогою далечини.

Але вистуджується запах,

і підсумок чітким стає:

на роговиці кілька здряпин,

і тіло лихоманка б’є…

***