Вулкан кипів, просивсь на волю

Вулкан кипів, просивсь на волю,

Під хмару пилу заховавсь.

Під маскою – гримаса болю,

Якого сам собі завдав.

Тихенько серденько шепоче:

“Пробач йому, він не хотів…”

А я дивлюсь, як літо плаче.

Вулкан терпіння закипів.