Ввічливий сніг

Із дзеркального простору

До сріблястих гаїв

Купка злиднів півостровом

Поганяла кротів,

Невідомо від кого в них

Був в руках аксельбант,

Зустрічав їх на березі

Сам Альфред Гільдебранд *,

Ніби мохом освячений,

Просто ангел з лиця -

Осяйний і збагачений,

Як келія ченця.

Щоб на всіх територіях,

Де кущився горіх,

Як сльозою на сповідях

Падав ввічливий сніг…