“Вже червоніють помідори”

Вже червоніють помідори,

І ходить осінь по траві.

Яке там біса горе,

Коли серця у нас живі?

Високі айстри, небо синє,

Твій погляд, милий і ясний…

Це все було в якійсь країні,

Але не знаю я, в якій.

Що з того, що осіннім чарам

Прийде кінець? Але в цю мить

Баштан жовтіє понад яром,

Курінь безверхий ніби спить,

І гнеться дерево від плоду,

І не страшний, моє дитя,

Нам час останнього походу

Без вороття — без вороття.

1911—1918