“Вже другий рік нема зими”

Вже другий рік нема зими,

Земля потріскалась від суші.

Ані сніжинки — наче ми

Грудневий сніг забрали в душі.

На вікна і дахи круті,

На чорне потороччя гаю,

На землю в мерзлій чорноті

Тінь тридцять сьомого лягає.

Ні, це не клас, не поділ рас —

Це те, що болем чавить груди:

Снують істоти поміж нас

На двох ногах — звичайні люди.

Ти їх любив — вони були

Такі уважні та приємні.

Тепер питаєш: де й коли

Зросли оці потвори темні?

Напевне, їх усюди є,

Як є в лісах ворони й круки.

Навіщо ж ми життя своє

Щоразу їм вкладаєм в руки?..

Вже другий рік нема зими,

І снігу виглядати годі…

Можливо, й ми уже не ми,

А тільки карти у колоді.

Ті карти хтось перегорта

І знає те, що нам не дано.

А ця холодна чорнота —

Для чорних душ пора жадана.

01.03.1974