* * *

Вже літо п'янке попрощалось,

Не чути пташиних розмов,

Вже листя вогнем запалало,

Шумить трав медових покров.

Хмарками покрилося небо,

Втекли знов кудись журавлі,

Немов, наступає пустеля,

Холонуть й коротшають дні.

Бешкетником вітер буває:

Одежу з берези зніма...

Навіщо? А хто його знає...

Й каштани в прохожих кида.

І сонце проміння жаліє,

Що часом бракує тепла,

Про літо лиш спогад зігріє,

Й розтане на серці туга.

11.10.2019