“Вже неминуче буде сніг”

Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину…

Завіє сніг і наш поріг,

І в полі бадилину.

За ногу вхопить вітер дим,

А сніг і дим завіє,

Ще й білим язиком твердим

Прилиже дим, як вміє.

Хвоста розпушить курці сніг

І пожене за вітром,

Останні яблучка із ніг

Зіб’є із віт над світом.

До айстр останніх припаде

Губами сніговими

І тихо їм щось доведе,

І забіліє з ними…

Під самим садом обрій ліг

На сіру павутину…

Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину…

1976