Вже неважливо, що літні зливи

Вже неважливо, що літні зливи

Візьмуть з собою сухість полотна

І вітер з ними, гнівний та безсилий

Нестиме полем висмілі слова

За ними ти тремтітимеш прекрасна

І підлий сон зірветься в унісон

З п'янким бажанням пристрасті та ласки

Ввійде у шепіт теплих ще розмов

Зтілеснених ранковим пасмом

Закутих в рабство слів та мов