Вже сивина у скронях і чоло змарніле

Вже сивина у скронях і чоло змарніле.

Вже маєш руки ти не молоді.

Можливо з досвіду підкажеш батьку,

Де щастя відшукать твоїй донці?

Звідкіль чекати мені вітру?

За вдачею горами чи дубовим шляхом йти?

Шукаючи у світі правду,

В своєму серці віру зберегти?

Дивись не плачу, тату… Я сильна!

І тримаюсь, як ти мене вчив.

Підведусь, якщо навіть впаду на коліна,

Прикриваючи рани глибокі сміхом своїм.