"вже світло наче дайвер в тьму пірнає..."

вже світло наче дайвер в тьму пірнає

і все що так страшило і вело

відмичкою шкребе замок до раю

біліє аж від заздрощів вино

із ягід темних із тієї ночі

в якій горить горить уже печаль

мов нафта димом чорним — не зурочить

як перетне дорогу невбачай

стеблиння трав несе зелений шрам

від перших перемелених асфальтів

і клен стоїть на вахті чи на варті

аж лопає від гордості кора

вже зорі тут пролуплені — ку-ку

серйозні і великі наче діти

що кліпають очиськами до світу

і крутять світ мов іграшку ламку

а ти як та трава стоїш торочиш

про те чого немає і що є

серцебиття ламає груди ночі

а ти не віриш досі що твоє

24.04.22