“Вже все прощально Я боюсь”

Вже все прощально. Я боюсь.

Боюсь учора і сьогодні.

Боюсь, що сам собі назвусь

Таким, як був, як є, як — годі.

Яке блюзнірство, боже мій!

Яке блюзнірство захололе!

Будь проклят, о пузата доле,

Тих ситих слів неситий рій.

Народе мій, як добре те,

Що ти у мене є на світі.

Не замело? Не замете.

Була б колиска — будуть діти.

1965