XIII “Я програвся в карти, а це ознака”
Я програвся в карти, а це ознака,
що святий Юрко зі мною в конфлікті.
Вічно має мухи, старий рубака!
Але я не клянчу, тим більше лікті
не кусаю, бо, дуже, не ревний я учень
там, де вчать науки про вертикальне.
Мене більше цікавлять вузли сполучень,
переходи духа в матеріальне.
Надивився днями крутого порно
і спромігся заснути аж пів на п’яту,
після чого збудився: на серці чорно,
а довбешку варто віддати кату
чи якомусь модному шарлатану —
хай вилущує з неї віршів сигнали,
чим тутешній люд заведе в оману.
Моє тіло, засмагле і досконале,
особливо по пояс, а може, й нижче,
пропадає всує, хоч гідне грека.
Самота моя — це як зимне днище.
На поштамті глухо, бодай
.
Ти також не пишеш, гадаю, знову
маєш бестію — серце тобі украла.
Я собі поставив таку умову:
до Різдва добути — і дати драла!