XIV“Скоро свято: вся столиця російська”

Скоро свято: вся столиця російська

закипіла так, мов повстали гнані

і голодні. Я нагадую псиська,

що натрапив на слід цитрин, бананів,

і, спрямований чітко, як у безмежність,

я собі здаюся майже трамваєм.

Нам, їй-Богу, потрібна вкрай незалежність:

торгувати з Кореєю, Парагваєм,

Палестиною, Хіною, Барбадосом

у портах над Понтом (Херсон, Одеса).

Каравани трюмів із кальвадосом,

коньяку і хересу буйні плеса,

і, крім того, перець, імбир, гвоздика,

чорне дерево, біла слонова кістка…

А поки що — ця біганина дика

по чужій столиці. І погляд псиська.

Та й, сказати правду, пан Єлисєїв

став не той, що був, не ті ананаси,

а на нас поклав, як кажуть в Расєї.

Анаші нема. І юрмище ласе

до видовищ, хліба (знак метрополій!),

невтоленно жебрає крихти, фрукти.

І надходить ніч у столиці голій.

Це послання можеш віддати вдрук ти.