Ксьондзів наймит

Ксьондз і пані покойова

На мшу поспішають,

На відході до покою

Слугу закликають.

І тут пані йому каже,

Щоб набіл забрати

І конечне до обіду

На ринку продати.

А ксьондз його посилає

З квитком до Давида

Та узяти око м’яса

Каже йому в жида.

Пішов слуга до Давида —

Не скурав нічого,

Виніс набіл продавати —

Не стало і того.

Прибігає до костьолу,

Глядить свої пані,

Аж ксьондз якраз на ту пору

Стоїть на казанні.

І так чуло мову мовить:

«Czego ty, człowiecze?

Czego chodzisz, czego szukasz

Na tym marnym świecie?» *

А слуга на весь костьол:

«Та ж пані шукаю!

Бо сметана вся пропала

І сам пропадаю».

«Тс!.. Тс!..» А ксьондз говорить:

«My nie wiemy sami,

Lecz co David na to powie,

Jego posluchamy!» **

«О, вже, пане! — слуга каже. —

Ваш Давид хороший!

Не дам, каже, не дам м’яса —

Давай перше гроші!»

___________________________

* Чого ти, чоловіче?

Чого ходиш, чого шукаєш

На цьому марному світі? (польськ.) — Ред.

** Ми не знаємо,

Але що на це скаже Давид,

Послухаймо його! (польськ.) — Ред.