Я б торкнулась рукою плеча.

Я б торкнулась рукою плеча.

Я б заділа його навмисне.

Як смітина в прозорих очах,

Ніби в тиші гарматний вистріл,

Я зруйную статично святу

Недоторкану цілість матерій

І в свідомість твою увійду,

Ніби в навстіж відчинені двері.

Серед тих недолугих жахіть,

Несміливих гарячих фантазій,

Що тебе турбували колись,

Ти мене відшукаєш одразу.

Ти навмисне мене розбудив ,

Ти знайшов мене в папці “Минуле”.

І як ,звичний до болю, мотив,

Я б навряд чи тобою забулась.

Ти б мені не залишив мене,

Я була б і лишилась твоєю,

Та це тільки на хвилі ОЕ

І на клаптях старого паперу.

Я губами, як завжди, прижмусь

До твоєї гарячої скроні,

Ніби сни назорі, розчинюсь

Крізь твої просочившись долоні.

Ти здераєш мій образ з думок,

Ніби ранку криваву з коліна,

Щоб продовжити пам'яті строк,

Щоб ніколи в житті не зажила.