я бачу справжнього тебе

я бачу справжнього тебе

і це вбиває мене,

ніжними пір'ями янгольских крил

пригортаєш до себе залишки тіл,

сутність твоя не дає мені спокою

кожного разу, від кожного дотику

лячно стає і все тіло палає,

може я присмерті? може вмираю?

а може я знов у пітьмі десь гуляю?

темрява очі мені застилає,

нічого не бачу, тільки відчуваю як падаю вниз,

а ти не впіймаєш бо більше не любиш,

бо не бажаєш

і ось він таки, настав наш кінець

я у пітьмі а ти йдеш навпростець...