Я бачу вас цікавить пітьма 4#132

Якщо довго вдивлятися в безодню -

Безодня почне вдивлятись в тебе.

І не буде вже дна, і не буде вже дня,

Коли не будеш вдивлятись сам в себе.

Що ж, вас цікавить пітьма?

Дивіться тільки в очі, а серця не чіпайте -

Заразною його є пустота.

Якщо ж воно вас покличе - Стріляйте!

Тікаючі від себе, та будь якого лицемірства, не помітив, як сам напʼялив безглузду посмішку, на криве, своє від болю обличчя.

Харизматична бездарність моя, так воліла жити в спокої, і коханні, але чомусь все частіше правим колесом ловила узбіччя.

За правим ліве, потім середнє - третє… Пів року вже, в коричневій баночці, з наліпкою - рецептом, рожеві ліки,

і схована зброя, від психологічних ран.

МЕНІ ВЖЕ ДОСИТЬ! І Не розказуйте мені, які бувають піки.

Просив милостиню:

- Боже наш Всемогутній, позбав мене від мене, та дай мені ще трохи пожити…

Він почув мене може трішки нерозбірливо, тому що я вже все віддав за життя, але чомусь продовжую вити.

Що ж, якщо пекло і існує - то воно не десь там далеко, внизу, воно тут і я нажаль в цьому впевнився.

І можливо я зможу витримати це все? Це моя і тільки, моя боротьба, до поки буквально не заземлився.

Я бачу вас цікавить пітьма…

А чи ви готові до неї?

Розділена на двох, одного журба -

Від кохання, до ненависті в апогеї.

Безодня почне вдивлятись в себе,

Ти це знав, ні слова більш не кажи:

Ти і Ікар і Сонце, яке спалило тебе,

Тому що ти не знав межі.

Знаєш, іди, не смію затримувати тебе більше. Я і так забрав достатньо собою, твого часу.

Ти боялась, що мене поглинеш. Хах... Моєї пітьми вистачило на двох, вона мертво вчепилась в твою красу.

- Іди.

- Облиш.

- Не зважай.

- Я справлюсь.

- Все добре.

- Нормально.

- Прорвемось…

- Знаєш? Стривай…

- Побудь, ще трішки, будь ласка.

- Не вір йому!

- Або мені…

- Жодному з них.

- Завіряю тебе, що все це хитра пастка…

Хоч і не знаю навіщо. Сумно, і ніяк інакше, ми ж пробували, але далі стоїм на наших, різних берегах.

І як би не хотілося, щось змінити - ми однакові… Полюси, що фізично відштовхуються, і тепер вже у власного ресурсу в боргах.

Я не знаю, як краще, вибудовую драму в віршах, ламаючи четверту стіну, але між нами зламати не можу.

В нас немає сил, і нажаль:

Ні я тобі вже, ні ти мені вже, скоріше нічим не поможем.

Якщо довго вдивлятися в безодню -

Можна в світлі недопалку, на попільничці

Застрелитись…

Ну або дочекатись одужання -

Щось одне та буде по звичці.

Або куріння, або лікування,

Або самогубство звичайне.

- Прийдеш, сьогодні на чаювання?

Моя безодня за тобою скучає.