Я босоніж йшла по снігу

Я босоніж йшла по снігу; майже 

Без одягу, трохи в крові, майже 

Без страху, десь у ночі...

Ці тротуари, трясця, знайомі 

До болю – губилися у моїй 

Голові сьогодні знову й знову. 

— А лиця прохожих, гомін навколо?; 

— Я дійсно схожа на людину, 

Що переймається не Собою?; 

Неймовірні зорі.. пісні крутяться

По колу, а я мотаю кола довкола 

Площі героїв.. Про що мовчить 

Вітер та що ж приховує тьма?

Пришвидшить темп серцебиття, 

При згадці так званої волі чи його ім'я.