Я БУДУ ЖИТИ!

Холод на вулиці, холод у серці.

Думка із думкою сходяться в герці.

Думка за думкою ходять по колу.

Так, як раніше, не буде ніколи.

Так, як раніше було, вже не стане.

Рай на землі ще нескоро настане.

Навіть , коли будем жити із миром,

Вірить не станем фальшивим кумирам.

Як жити далі і де взяти сили?

Під прапорами холодні могили.

Де взяти сили і як жити далі?

Їм не потрібні посмертні медалі.

Вдови і сироти, батько і мати...

Світ неквапливо рахує гармати,

Не поспішає, не дивиться в очі.

Світ хоче спокою, правди не хоче.

Що нам робити, Вкраїнонько- ненько?

Допоможи, підкажи нам, рідненька!

Де нам узяти снаряди і танки,

Щоб повернути щасливі світанки?

Я- Україна: і воїн, і мати.

Я не боюсь, мої діти - солдати.

Всі, хто не став рятуватись у втечі,

Допомагай, підставляй свої плечі.

Можеш- воюй, а не можеш - донати.

Бідний потрохи, багатий - багато. 

Час і тобі свою зброю дістати

І не мовчи, коли є що сказати.

Ми - українці, така наша доля:

 Кров'ю і потом виборювать волю.

Силою правди здолаємо біди,

Згинуть  з ганьбою криваві сусіди.

Буде лиш вітер там пусткою вити.

Камені й попіл,  а я буду жити!!!

Ми будем жити, свій рай будувати,

Будем щоразу міцніші ставати.

Працею край піднімемо з руїни.

Світ, ти живий, поки є Україна!!!