Я була сильною

Я була сильною.

Леді з поглядом,

яка не просила,

не чекала,

не ламалась на людях.

Я знала, хто я.

Я тримала себе в руках,

ніби ніхто і ніколи

не міг мене зламати.

А потім з’явився ти.

І я…

ніби стала іншою.

Не зразу —

повільно,

непомітно для себе.

Я почала чекати.

Писати першою.

Думати більше, ніж треба.

І боятись втратити тебе,

ніби ти — це все.

І тепер я дивлюсь на себе

і не впізнаю ту сильну дівчину,

яка колись знала собі ціну.

Залишився плюшевий заєць —

м’який, тихий,

який просто хоче,

щоб його не відштовхнули.

І знаєш що найстрашніше?

Що я все ще десь глибоко

пам’ятаю,

якою я була.

І, можливо,

я ще повернусь до себе.

Але не сьогодні.