Я цукру десь ложечок шість

Я цукру десь ложечок шість

На чайдному дні не чіпала,

Щоб пилось вприкуску з віршами,

Бо кажуть, занадто гірчить.

Ти щире, наскільки можливо,

О миле, чудове життя,

Це була б,напевно,не я,

Як би тебе так не любила.

І все , чим так довго живу,

На легкім невиннім нейтралі,

Мов зброю, беру і складаю.

Складаю, а потім беру.

Щасливцю не бачити рим.

Поети не дохнуть від щастя.

Не так ,щоб взяти і пропасти,

А ледви здаватись живим.

І знай ,що нізащо й ніколи,

На жодну, на крихітну мить..

Тривога живе і горить,

До поки не згасне зі мною.

Немає капризної скарги,

Не гинуть здорові мотиви.

Це те, що в мені говорило,

Це все ,чого виявлюсь варта.