я дощами сотні разів проливалась на твоє чоло

я дощами сотні разів проливалась на твоє чоло

я мовчала і часом сичала як навіжена

закривала серце від світу щоб не посіять зло

і складала до купи лінії і теореми

я тримала останнє і відмовлялася дихати

вилітала із себе й вбивала в усьому злобу

намагалась із тебе усіх демонів вигнати

і створила святу й незалежну вільну подобу

я лишала себе у куточку сумної кімнати

а свій образ з тобою пускала в нестримний танець

лиш би знати усьому світу навіки б знати

що кожна моя мрія то наша реальність

а справжня реальність тихенько стояла збоку

й неспішно міняла наші рожеві очі

і дивувалась що наші дитячі мрії зовсім нівроку

і спокійно сміялася з нас щодня і щоночі.