Я граю на ґратах мелодію волі

Я граю на ґратах мелодію волі,

А що ще робити невільним птахам?

У дикій гонитві, без рідної долі

Шукаю у стінах я місце ногам.

Хвиля буремна, сльозина темна,

Ніжно пропалить чесну щоку

Може, і справді дорога даремна?

Як промовчати про бідність таку?

Струни на арфі застигли навічно,

Більше не буде лунати тепло

Хто б ти не був і як би цинічно

Ти не здавався... Розбився як скло

Я буду копати руками в асфальті,

Я буду стрибати до самих небес

Лише б не бити щодня по пенальті

І не здаватись одним із чудес...