Я хочу на озеро Світязь

Я хочу на озеро Світязь,

в туман таємничних лісів.

Воно мені виникло звідкись,

у нього сто сот голосів.

Воно мені світить і світить,

таке воно в світі одне.

— Я Світязь, я Світязь, я Світязь!

Невже ти не чуєш мене?!

І голосом дивним, похмурим,

як давній надтріснутий дзвін:

— Батурин, Батурин, Батурин! —

лунає мені навздогін.

Я річку побачила раптом.

Питаю: – А хто ж ти така?

— Я Альта, я Альта, я Альта! —

тонесенько плаче ріка…